Лукашенко.

Лукашенко.

У білоруському парламенті буде опозиція. За підсумками виборів, що відбулися 11 вересня, два місця в обраній за одномандатними округами Палаті представників займуть противники влади Олена Онисим і Анна Канопацька. Здатність Олександра Лукашенка робити сюрпризи нагадала аналітикам, що іноді потрібно вміти не тільки прогнозувати, але і пояснювати, чому прогнози не збулися, пишуть newsmir.

Втім, проходження в парламент мовознавця Онисим виглядало цілком імовірним і напередодні виборів. В її окрузі на етапі реєстрації знялася провладна конкурентка. Сама Онисим – людина і політик м’який. Цікавлять її, в першу чергу, гуманітарні питання – просування білоруської мови і культури. Онисим справляє враження університетського викладача філології. Вона не перебуває в опозиційних структурах, якщо такою не вважати Товариство білоруської мови імені першодрукаря Франциска Скорини. Опозиціонеркою її багато в чому роблять ЗМІ, сама вона такою свій статус не підкреслює. Хоча на пряме запитання відповідає – так, я в опозиції.

Справжній сюрприз

Значно більш несподівано виглядає потрапляння в парламент другої опозиціонерки – Анни Канопацької. Сама вона до сих пір була майже невідома, але зате представляє Об’єднану громадянську партію (ОГП), одну з найстаріших ліберальних опозиційних сил. Цю партію ніяк не можна назвати помірною або ручною опозицією. Сама Канопацька – заможна юристка, володіє власною фірмою. Зі щирістю і знанням справи вона говорить про реформу держапарату, економіку і бізнес-клімат. Але, ставши найбільш опозиційною з нових депутатів, поставила на перше місце своєї програми пункт про чесні вибори.

Перемога стала настільки несподіваною для самої ОГП, що партія радилася більше доби, перш ніж вирішити, що робити з мандатом Канопацької. З одного боку, вже надруковані заяви, що всі депутати – призначенці, а вибори сфальсифіковані. З іншого – коли ще влада дасть таку трибуну твоєму кандидату. Вирішили ситуацію використовувати.

Ситуація виглядає ще більш дивно тому, що по округу Канопацької на вибори йшла відома м’яка опозиціонерка Тетяна Короткевич, кандидат в президенти на минулих виборах. Саме Короткевич сватали в майбутні депутати всі, хто вірив в сміливість білоруської влади. Ймовірно, саме цей фактор – розкрученість – поставив хрест на депутатстві Короткевич цього разу. Влада вирішила не давати нікому приводу думати, що вона послабила хватку і не змогла впоратися з відомим альтернативним політиком.

Перемога прозахідного лобі

А хватка у білоруської влади і справді все та ж. Важливо розуміти, що процедура виборів в Білорусі не змінилася, немає ніякої перебудови, бродіння еліт або навіть ослаблення віжок в окремо взятих округах. Канопацькій віддали перше місце з найскромнішим результатом по країні – 27%, з відривом всього 2,5% від провладного кандидата. Спостерігачі повідомляють, що, як і по всій країні, в цьому окрузі була масова накрутка явки в протоколах дільничних комісій. Версія про те, що влада підкрутила тільки явку, а сам результат голосування віддала на відкуп виборцю і волю випадку, виглядає наївною. Рішення про допуск опозиції до парламенту приймалося усвідомлено як частина налагодження відносин із Заходом, що триває вже рік.

Пропуск в депутати навіть двох нехай і не найнебезпечніших опозиціонерок – це, в уявленні Лукашенка, дуже серйозний крок. Це свідоме обмеження власної зони комфорту, внесення дисонансу в звичну тишу білоруської системної політики. І хоча ніяких значимих важелів, крім можливості голосніше пошуміти, опозиція не отримала, в Мінську не звикли і до цього.

Очевидно, на цьому етапі президента переконали, що потрібні поступки саме такого масштабу. Природним лобістом цього рішення бачиться МЗС, якому подобається продовжувати зовнішньополітичне балансування. Судячи з усього, більш консервативні і силові кола або не були почуті, або не стали протестувати – на фронті політичного спокою в країні все в принципі схоплено.

Першим маячком, що влада піде за сценарієм максимальних для себе поступок, стали заяви Лукашенка на виборчій дільниці в день виборів. Відповідаючи на питання-пас російського журналіста про санкції та умови Заходу, президент у нетипово м’якій манері сказав, що від будь-яких санкцій Мінську завжди хочеться позбуватися. А якщо умови Заходу здійсненні, то “навіщо нам комизитися?” – продовжив Лукашенко. Анонсував він і швидке вирішення питання з відкликаними вісім років тому послами Білорусі та США зі столиць один одного.

Вибір справжньої опозиціонерки Канопацької замість більш помірної Короткевич – це перевиконання негласних очікувань Брюсселя і Вашингтона. Білоруській владі хочеться, щоб у адресатів їх сигналу не залишилося жодних сумнівів в його чіткості.

Відповідь Заходу

Як пожартував білоруський письменник Віктор Мартинович: “Ситуація в економіці така, що на повну відсутність опозиції в парламенті не вистачає грошей”. Після свого ефектного жесту Мінськ чекає не менш відчутної віддачі із західних столиць.

Їх перша реакція говорить про те, що сигнал був прочитаний так, як в Білорусі і розраховували. Спостерігачі ОБСЄ заявили, що до демократичних білоруських виборів ще як до Місяця, але за окремими напрямами прогрес є. “Тепер уряду та обраному парламенту потрібно продовжувати демократизацію”, – сказали керівники місій ОБСЄ та ПАРЄ на прес-конференції після виборів.

Словосполучення “обраний парламент” на адресу білоруської Палати представників – це новий лексикон, що натякає мало не на визнання. Такої розкоші білоруські депутати не знали вже 20 років. Одна з глав наглядової місії і зовсім назвала проходження в парламент опозиціонерок “історичним моментом”.

Перші заяви Брюсселя і Вашингтона повторили логіку висновків ОБСЄ: все було не дуже демократично, але ми помітили невеликий прогрес, хочемо бачити продовження.

Ось тут починаються питання. Зі США порядок подальшого зближення більш-менш зрозумілий. Це зняття санкцій, які Вашингтон лише частково призупинив, коли Брюссель свої скасував. Актуалізується тема повернення послів.

З Євросоюзом є кілька напрямків, де білоруській владі можуть запропонувати щось для неї цінне. Зрозуміло, з огляду на всі обмеження, пов’язані з власною авторитарністю Мінська і тісною інтеграцією з Росією.

По-перше, Білорусь і ЄС вже три роки ведуть переговори про спрощення візового режиму. Судячи з усього, політичних перешкод не залишилося, йде тривале узгодження технічних деталей. Безвізовий режим – поки занадто далека перспектива, вона явно не в зоні видимості.

Друге – підписання базової угоди, мінімального рамкового документа, який є у Брюсселя з усіма країнами СНД, окрім Білорусі і Туркменістану. Мінськ давно і наполегливо просить почати переговори про це, тепер, імовірно, Євросоюз прислухається. Інші стадії формальної близькості, на кшталт асоціації, зі зрозумілих причин поки навіть не розглядаються.

Якщо білоруська Палата представників буде визнана, її запросять до участі в парламентському вимірі Східного партнерства. Але це взагалі-то поступка символічна і фінансово безплідна.

З грошовими питаннями ситуація складніша. Вже були зняті формальні політичні обмеження на шляху приходу до Білорусі Європейського інвестиційного банку і розширення мандата Європейського банку реконструкції та розвитку до роботи з держсектором, а не тільки з приватними компаніями. Далі справа за Мінськом, потрібно пропонувати цікаві ЄІБ і ЄБРР проекти, Брюссель не може наказати цим банкам дати білорусам грошей.

На порядку денному є питання торгівлі та інвестицій. Тут з Євросоюзу можна вибити зняття декількох бар’єрів, повернення Білорусі в систему торговельних преференцій (але для цього потрібен прогрес з правами профспілок) і проведення нових інвестфорумів.

Нарешті, Євросоюз може ще збільшити обсяги технічної допомоги Білорусі, на початку року її вже подвоїли. Але в найоптимістичнішому випадку мова йде про декілька сотень мільйонів євро цільового фінансування, розтягнутого на роки. Мінську буде приємно, але економіка країни це навряд чи відчує.

Таким чином, меню зустрічних кроків у Брюсселя в принципі є, але не можна сказати, що воно занадто вражаюче. Після жесту Лукашенка з парламентськими виборами євробюрократи, відповідальні за відносини з Мінськом, швидше за все, візьмуть паузу, щоб вибрати якісь із пряників для реверансу у відповідь. Вибирати будуть ретельно, тому що до тих пір, поки в зближенні проглядається стеля, викладати на стіл відразу все було б занадто необачно.

newsmir

Tags: , , , , , , , , , ,

This entry was posted on П’ятниця, вересня 16, 2016 at 14:27 and is filed under Закордон, Статті. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.