АЕС.

АЕС.

АЕС переходять на альтернативне ядерне паливо і продовжують ресурс енергоблоків, пише “День”.

Минулого тижня Верховна Рада ратифікувала угоду між Європейським співтовариством з атомної енергії та урядом України про наукове і технологічне співробітництво та асоційовану участь України в програмі (на 2014-2018 роки) наукових досліджень і навчання. Цю угоду в червні підписали міністр закордонних справ України Павло Клімкін та європейський комісар з питань досліджень, науки і інновацій Карлос Моедаш. Документ відкриває широкі можливості для участі українських наукових установ, а також підприємств атомної промисловості в перспективних проектах сфери ядерної енергетики і сприятиме імплементації Україною стандартів ядерної безпеки Євросоюзу.

Місяцем раніше НАЕК “Енергоатом” і британсько-німецько-голландська компанія URENCO підписали трирічний контракт. “Ми підписали його на постачання збагаченого уранового продукту для потреб українських АЕС. Протягом трьох років він буде поставлятися на завод Westinghouse в Швеції, де виготовляються паливні збірки для наших атомних електростанцій”, – сказав президент “Енергоатому” Юрій Недашковський. За його словами, документом передбачається щорічне гарантоване постачання двох партій збагаченого урану, а також опціонально дві додаткові поставки на рік.

Але чи можна говорити, що Україна вже однозначно злізла з російської “атомної голки” і вийшла на європейську орбіту? Про російський погляд на це питання свідчить інтерв’ю президента паливної компанії держкорпорації ТВЕЛ Юрія Оленіна англійському журналу NuclearEngineeringInternational. Немов відстоюючи українські інтереси, він підкреслює, що ТВЕЛ залишається при думці, що для України найоптимальніший варіант підвищення безпеки поставок палива – це спорудження власного заводу з виготовлення паливних збірок. Але насправді Оленін, мабуть, займається звичайним маркетингом своєї продукції і послуг. “Ми були готові допомогти нашим сусідам, виграли тендер, вклали значні кошти, виготовили обладнання, – м’яко стелить топ-менеджер. – На жаль, в України не знайшлося грошей і політичної волі для успішного завершення проекту, який і зараз залишається актуальним як єдиний реальний варіант для диверсифікації поставок ядерного палива. Всі інші способи – додаткова залежність від зовнішніх поставок”.

При цьому Оленін явно робить ставку на проросійське атомне лобі в Україні. В Україні є багато професійних атомників з багатим досвідом роботи, підкреслює він. “Не сумніваюся, що вони правильно оцінять наслідки, плюси і мінуси диверсифікації”, – натякає глава ТВЕЛ на співпрацю України з компанією Westinghouse.

Невже пан Оленін не знає, наприклад, про те, що готуючись до поставок свого ядерного палива на Запорізьку АЕС і розуміючи, що це вимагає модернізації систем внутрішнього реакторного контролю, Westinghouse встановила там програмний комплекс BEACON TSM, призначений для нейтронно-фізичних розрахунків параметрів активної зони реактора, в якому експлуатується паливо двох виробників?

І про яких це професіоналів каже Оленін? Нещодавно “День” писав про прес-конференцію, на якій в ролі глави пропонованої до створення в Україні адміністративної надбудови під назвою “Укратом” безальтернативно висувалася кандидатура якогось Станіслава Дямінова – афериста з 90-х, що “успішно” паразитував на Запорізькій АЕС. Чи не він, втікши свого часу з України і примостившись десь в “Росатомі”, буде тепер, на думку глави ТВЕЛу, “правильно оцінювати наслідки, плюси і мінуси диверсифікації”?

Тим часом, саме диверсифікація стала останнім часом ключовим напрямком розвитку атомної промисловості України, яка в умовах військової агресії не має вибору: вкрай важливо дистанціюватися від Росії, яка до сих пір була і частково залишається і досі монополістом на ринку української ядерної енергетики. В першу чергу, мова йде про використання альтернативного російському ядерного палива, у чому останнім часом досягла успіху компанія Westinghouse, збірки якої тепер успішно використовуються на піонерах диверсифікації – Південно-Українській та Запорізькій атомних електростанціях.

“Ми запустили п’ятий блок Запорізької АЕС, – розповідав нещодавно на урочистостях, присвячених пуску лінії 750 кВ від Хмельницької АЕС до підстанції “Київська”, глава Міненерговугілля України Ігор Насалик, – повністю на паливі фірми Westinghouse і незабаром матимемо шість блоків, які будуть заправлятися не тільки паливом ТВЕЛу, але і диверсифікованим паливом”. В результаті не складно припустити, що гостра необхідність у власному заводі для продукування ядерного палива в України фактично зникла.

Але диверсифікація – це не тільки альтернативне паливо. Насалик розповідає, що в літні місяці цього року вдалося підписати договір і на спорудження центрального сухого сховища відпрацьованого ядерного палива. (“Зараз ми щорічно відправляємо його в Російську Федерацію і платимо за це 200 мільйонів доларів”, – зазначає він.)

“Буквально в понеділок, – продовжував міністр, – у нас була продуктивна зустріч з “Казатомпромом” і міністром енергетики Казахстану. Плануємо підписати меморандум про створення спільних підприємств як на території Казахстану, так і в Україні. У цієї країни (у Казахстану) сьогодні найкращі технології виготовлення оксиду урану”. (Раніше глава Міненерговугілля України також повідомляв, що казахстанська сторона готова купувати близько 750 тонн іонообмінної смоли в українського держпідприємства “Ядерне паливо”.) “А до сих пір ми купували уранову руду за ціною більше 130 доларів (за тонну), тоді як собівартість цієї продукції складала не більше 25 доларів, – пояснює Насалик, – Якщо Україна купує більше ніж 1,5 тисячі тонн, то зрозуміло, скільки і хто на цій системі заробляє”.

“Таким чином, в атомній сфері, – не без гордості інформує Насалик про реалізацію ядерної стратегії України, – ми зняли три проблеми: це сховище відпрацьованого ядерного палива, рухаємося також в напрямку забезпечення оксидом урану і відійшли від Російської Федерації в атомній промисловості”. “На жаль, в останньому ми ще повністю це зробити не можемо – потрібен певний час”.

І дійсно, за даними Держстату, Україна в першому кварталі цього року закупила для українських атомних електростанцій (АЕС) паливо російського виробництва майже на $180,5 мільйона, а шведського виробництва (компанії Westinghouse) – на $67 мільйонів. За весь минулий рік ядерного палива було придбано на суму понад $643,5 мільйона, в тому числі закупівлі шведського палива склали трохи менше $32,7 мільйона, тобто менше 20%. І ми бачимо, що за перші три місяці цього року частка закупівель палива Westinghouse зросла до 27,1%.

У 2016 році Україна планує здійснити 17 поставок свіжого ядерного палива, з яких 12 припадає на ВАТ “ТВЕЛ” (РФ), п’ять – на Westinghouse, повідомив нещодавно віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон в інтерв’ю парламентській газеті. За його словами, три з п’яти поставок Westinghouse планується завантажити в блоки АЕС в цьому році. Завантаження ТВС-WR в блок №2 Південно-Української АЕС запланована на грудень.

Співпраця з Україною у сфері атомної енергетики приваблює іноземних інвесторів також і тим, що енергетична стратегія України не передбачає скорочення частки атомних електростанцій в балансі вироблення електроенергії в країні. В цьому президент “Енергоатому” Юрій Недашковський запевнив першого заступника міністра енергетики США Джонатана Елкайнда. “Що стосується частки атомної енергетики на енергетичному ринку України, то протягом останніх трьох років ми займаємо в ньому більше половини, – сказав Недашковський. – І якщо говорити не тільки про короткострокову, але і довгострокову перспективу, то в стратегічних документах, що стосуються розвитку електроенергетичної галузі України, передбачається, що така частка буде збережена”.

В ході цієї зустрічі, йшлося, зокрема, про реалізацію інвестиційних програм на найближчі роки, про диверсифікацію поставок ядерного палива на українські АЕС, будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива і нових енергоблоків АЕС. “Але якщо ми не зможемо забезпечити всі заходи щодо подовження ресурсу діючих блоків мільйонників, – стверджує Недашковський, – то і нові блоки нам не допоможуть”.

Він розповідає, що в “Енергоатомі” розробили програму під умовною назвою “9 блоків за 6 років”. Над її реалізацією працюватимуть 35 тисяч робітників і інженерів підприємства. Як показує світова практика, будівництво нового енергоблоку-мільйонника оцінюється в даний час в $5 мільярдів. А продовження терміну експлуатації такого ж блоку обійдеться дешевше одного мільярда. Крім того, новий енергоблок зводиться протягом п’яти-шести років, тоді як в ході продовження проектного ресурсу енергоблок не втрачає працездатності. Державна інспекція ядерного регулювання України від 13 вересня цього року прийняла рішення про продовження терміну експлуатації блоку №1 Запорізької атомної електростанції до 23 грудня 2025 року. А 16 вересня в Енергодарі пройшли громадські слухання щодо можливості продовження терміну експлуатації енергоблоку №2 цієї станції.

Що ще планує “Енергоатом” для того, щоб позбутися залежності в атомній сфері від Росії і перейти на європейську орбіту руху, запитав “День” у голови “Атомпрофспілки” Олексія Ліча. “У нас розроблені і вже в різній мірі реалізуються в даному напрямку десять інвестиційних проектів, в тому числі проект енергомоста Україна – Євросоюз, – сказав “Дню” профспілковий функціонер. – Ми вважаємо, що він дозволить нам ще далі піти від Росії і позбутися залежності від агресора”.

“День”

Tags: , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on П’ятниця, вересня 30, 2016 at 09:31 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.