Партнерство.

Партнерство.

15 вересня 2016 року за підтримки ЕПАП Україна відбувся бізнес-сніданок “Механізми розподілу і контролю ризиків в проектах державно-приватного партнерства”.

Сніданок зібрав представників міжнародних фінансових організацій і органів виконавчої влади (Мін’юст, МЕРТ), державних монополій, зокрема Укравтодору, а також представників муніципалітету (КМДА). Основною метою, як її ставив перед собою партнер Юридичного бюро ЕПАП Україна, Роман Степаненко, було обговорити підходи і підняти питання ефективного розподілу ризиків в проектах ДПП, позначити “тонкі місця” в законодавстві України в цій сфері, в оцінці ризиків кожної зі сторін і управлінні ними, пише Юрлига.

Як доповідачі-модератори виступили: Роман Степаненко, партнер, і Катерина Олійник, старший юрист ЕПАП Україна, разом з учасниками сніданку обговорили як основні групи ризиків, так і конкретні ризики, притаманні проектам ДПП. Не існує стандартних проектів ДПП. Такого роду проекти мають свої особливості, які будуть залежати від юрисдикції, сфери, інфраструктури, соціального середовища, законодавства і регулятивного середовища, доступності фінансових ресурсів, економічної ситуації тощо. А значить і ризики, властиві кожному проекту ДПП, будуть нестандартними і в чомусь особливими.

Очікування і реальність

За словами Романа Степаненка, питання покладання, перенесення, балансування ризиків лежить в основі конструкції ефективної моделі ДПП. Така центральна роль виділяється аналізу ризиків в тому числі через істотні негативні наслідки, до яких може привести неправильне балансування ризиків, викликане, серед іншого, похибками і неточностями в роботі над ризиками, починаючи з перших етапів проекту. Якщо не знайдений правильний баланс ризиків, проект невідворотно зазнає надлишкових непрогнозованих витрат. Більше того, сторони разом і окремо будуть не в змозі ефективно реалізувати свій потенціал.

До того ж, саме аналіз ризиків визначає структуру документації проекту. Після ідентифікації та аналізу всіх ризиків, властивих проекту, важливо провести відмінність між ризиками, які є предметом комерційного торгу між сторонами (тобто, яка сторона готова ефективніше покрити відповідний ризик), і ризиками, які повинна нести тільки певна сторона, через їх природу та особливості.

Аудиторія зійшлася на думці, що в нестабільних економіках, включаючи й українську, державний партнер повинен бути готовий покривати цілий ряд юрисдикційних ризиків, які не є настільки важливим предметом розгляду в проектах ДПП розвинених економік. Наприклад, для країн з нестабільною економікою завжди гостро стоїть покриття ризиків волатильності національної грошової одиниці.

Співрозмовники також відзначили, що саме на стадії ідентифікації ризиків проекту ДПП вирішується подальша “доля” проекту. Така стадія здійснюється вже на перших, попередніх етапах проекту ДПП, зокрема, на етапі аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, який, згідно із законом, має відбутися ще до оголошення конкурсу і здійснення будь-яких переговорів щодо проекту. Часто саме на цій стадії виноситься рішення “не на користь” проекту.

У свою чергу, Катерина Олійник детальніше зупинилася на виявленні ризиків, принципах їх класифікації, а також зазначила, що оптимальний розподіл ризиків дозволяє досягти найкращого показника value for money. Адже кожен ризик має свою ціну, а здатність правильно визначити ціну ризику і знайти найменш витратний варіант його мінімізації та усунення є ключовою для подальшого розподілу такого ризику між сторонами і для ефективності проекту ДПП в цілому.

В рамках обговорення радник Глави КМДА і представник Проектного офісу реформ, Олександр Кубраков, прокоментував: “На мою думку, вкрай важливо, що в українському розпорядку дня з’явилася такої якості дискусія про ризики в проектах ДПП. Ще більш важливо проводити її регулярно і в колі людей, які безпосередньо впливають на процеси врегулювання цих питань у нас в країні”. Радник Міністра юстиції, Ярослав Приймак, зазначив: “Користь такого роду обговорень має практичний сенс. Представники державних структур, які в них беруть участь, зможуть переглянути підходи до ризик-аналізу в ДПП з точки зору практики процесу. Це обов’язково позначиться на якості нормативної бази і, сподіваюся, кількості проектів ДПП в Україні”.

Очі бояться, а руки роблять

Роман Степаненко також поділився унікальним досвідом супроводу проекту з будівництва та управління госпітальним кластером в місті Тбілісі, Грузія, на основі державно-приватного партнерства моделі DBFOT, розповівши про учасників проекту, стандартні для структур DBFOT підходи до розподілу ризиків, а також прогнозовані терміни реалізації проекту до стадії повернення об’єкта в 100% власність держави. “Це дійсно унікальний досвід, оскільки, на жаль, в Україні нічого подібного в якнайближчому майбутньому, швидше за все, реалізувати неможливо”, – прокоментував Роман Степаненко.

Юрлига

Tags: , , , ,

This entry was posted on понеділок, жовтня 3, 2016 at 10:00 and is filed under Новини, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.