Дональд Трамп.

Дональд Трамп вдвічі поступається Хілларі Клінтон за сумою, зібраною для виборчого фонду. Спонсорів відлякують зв’язки з Газпромом, пише Ліга.net.

Рахунок 2: 1 не на користь кухні Дональда Трампа – він в два з гаком рази відстав від Хілларі Клінтон за обсягом акумульованого виборчого фонду. Зв’язки з Газпромом, що розкрилися, віднімають один за іншим відсотки підтримки республіканського кандидата.

Два тури дебатів пройдені, кандидати в президенти США метушаться по країні, соціологи підраховують частки відсотків, маститі республіканці поспішають відхреститися від неполіткоректного Трампа. А хто ж стояв за ним? Точніше – хто ставив на цього ексцентричного шоумена і шоу-мільярдера?

Почнемо з двох цифр, які можна в два кліка знайти на сайті Федеральної виборчої комісії США. Дональд Трамп: $169 731 955. Хілларі Клінтон: $386 343 313. Це суми їх виборчих фондів. У Трампа виявилося в два з гаком рази менше грошей, ніж у його суперниці. Хто сперечається: харизма (у Трампа вона, безумовно, є), ідеї (припустимо, теж є), впливові приятелі (питання: старійшини-республіканці відмовляються від Дональда цілком публічно) – це все дуже важливо. Але гроші у виборчому фонді теж дуже потрібні. Це можливість купувати рекламний час, поширювати матеріали, підгодовувати численну команду. Гроші в американській виборчій кампанії – це шанс достукатися до тих, хто вагається, і в останній момент вирвати перемогу. Так ось цього ресурсу у Хілларі в два з гаком рази більше. І цей ресурс вистрілить в останній момент.

Майже 97% виборчих фондів пані Клінтон – це індивідуальні жертводавці та спеціальні комітети (вони акумулюють кошти, зібрані партійними структурами на користь свого кандидата). З них 56,6% – це дрібні, середні і невеликі внески від численних жертводавців із зазначеними іменами (плюс 18,3% – з зазначеними). Ще 22% – внески, акумульовані саме спеціальним комітетом. І в одній, і в іншій, і в третій статті є щедрі внески від лобістів, корпорацій, та просто впливових бізнесменів, високооплачуваних керівників і т.д. Хоча і внесків по 25-100 доларів там теж вистачає.

А що у Трампа, якому не вдалося зібрати багато грошей? До речі: грати з тіньовим фінансуванням в США не прийнято – це гарантоване політичне самогубство і солідний кримінальний термін. Від комітетів у нього чимало – 21,8%, ось тільки в абсолютному вираженні це всього 37 млн доларів проти 85 млн у Хілларі. Але у Трампа є така чудова стаття наповнення виборчих фондів, як… позики – аж 28% виборчої каси. Тобто більше чверті витрат на кампанію йому ще доведеться віддавати кредиторам. Ну і приблизно 44% – від індивідуальних жертводавців (анонімних і названих).

Ось у чому Трамп обійшов Хілларі Клінтон – у розтраті власних грошей на виборчу кампанію: 6,5 млн доларів проти 1,2 млн.

Виходить, що Трамп не може похвалитися солідними вкладеннями від лобістів, вони на нього не поставили? Ні-ні, лобісти прекрасно підтримують Республіканську партію і Republican National Committee (RNC, Республіканський національний комітет), який, зокрема, займається фандрайзингом під виборчі кампанії. Але в значно меншій мірі самого Трампа.

І все ж було б несправедливим заявляти, що Трамп абсолютно не отримав підтримки від лобістських структур. Одна з ключових фігур штабу Трампа – Пол Манафорт – зі скандалом і не без активного сприяння команди демократів був змушений піти влітку 2016 року. Аж надто погано пахли його проекти в інтересах Януковича, та й інші претензії були (зв’язки з росіянами). Точно не відомо, чи пішов Манафорт повністю і безповоротно. Але зате точно відомо, що він крім Януковича мав у клієнтах багато кого ще: від Олега Дерипаски, робота на якого завершилася грандіозним скандалом, закінчуючи “Газпромом”. Ну, припустимо, Манафорта в оточенні Трампа явно вже немає. А хто ж є?

Наприклад, Джеффрі Вуд (Jeffrey Wood), керуючий партнер в лобістській компанії Balch & Bingham. У ній Вуд курирував найбільшого клієнта – Southern Company (США), велику енергетичну корпорацію (газ і електрика). Вуд також був радником сенатора-республіканця від штату Алабама Джеффа Сещінса (Jeff Sessions), екс-прокурора штату Алабама – людини дуже близької до великого енергобізнесу. Цікаво, що Вуд і сенатор Сещінс в серпні-вересні 2016 року спільно з Річардом Берчем (про нього – нижче) проводили дуже важливі заходи на користь Трампа. Зокрема, мова йде про зустрічі з впливовими особами з питань зовнішньої політики і національної безпеки.

Одна з ключових фігур у так званій перехідній команді Трампа – Майк Катанзаро (Mike Catanzaro), керуючий партнер лобістської фірми CGCN, яка має цілий букет клієнтів з нафтогазової індустрії. В тому числі, такого суперклієнта, як гігантська нафтогазова інжинірингова корпорація Halliburton (займає друге місце в світі в даному виді бізнесу) – вона засвітилася, наприклад, в іракських контрактах. Цікаво, що Halliburton жорстоко постраждала в результаті введення економічних санкцій відносно РФ. Свого часу Halliburton робила заяви про істотне скорочення персоналу і виручки з цієї причини.

Крім того, в списку клієнтури CGCN числяться такі піонери сланцевого нафтогазового бізнесу, як Devon Energy, Encana Oil & Gas, Hess and Noble Energy. Там же – енергопостачальна корпорація Talen Energy. А також асоціація нафтопереробних підприємств American Fuel and Petrochemical Manufacturers. Ну і діамант в короні – Koch Industries, друга в світі за розмірами приватна (не акціонерна) корпорація. Koch – мультинаціональна компанія, що займається нафтопереробкою, виробництвом хімічної продукції, трейдингом на біржових сировинних ринках, а також фінансовими послугами. Всі вони страждали від глобального падіння цін на нафту, газ та інші енергоресурси.

Або, наприклад, ще один член перехідної команди Трампа – Andrew R. Wheeler – юрист, який був шефом апарату у сенатора-республіканця з Оклахоми James Inhofe, коли той очолював вкрай впливовий сенатський комітет з навколишнього середовища і громадських робіт. Уїллер зараз продовжує працювати з лобістською конторою FaegreBD Consulting, чиїм ключовим клієнтом є Murray Energy – найбільша вуглевидобувна компанія в США.

Нафта і газ? Так, і не тільки в РФ і США.

The Guardian з’ясувала, що серед ключових гравців, що просували Трампа на з’їзді Республіканської партії, провідну роль грав Френк Мермуд (Frank Mermoud) – близький до Манафорта вашингтонський функціонер. Мермуд відомий ще й тим, що має бізнес в Україні через нафтогазову компанію Cub Energy.

Також The Guardian повідомляла про жвавий інтерес Трампа до девелоперського бізнесу в Москві – той навіть наніс кілька візитів, як стверджується, для проведення переговорів з місцевими партнерами. Одна з таких зустрічей, в 2013 році планувалася на дуже високому рівні – Трампа збирався прийняти Володимир Путін. Йшлося про будівництво Trump Tower неподалік від Червоної Площі – цей проект американський девелопер/кандидат виношував з початку 90-х. Але в останню хвилину зустріч скасували.

Нехай Трамп не зміг посидіти поки за одним столом з Путіним. Але це в 2015 році, під час урочистостей з нагоди 10-річчя російського державного телеканалу іномовлення Russia Today зміг зробити один з радників Трампа – можливий міністр оборони в його команді Майкл Флінн (Michael Flynn), колишній шеф американської військової розвідки (DIA, Defense Intelligence Agency – 2012-2014 р). Флінн сидів за круглим столом праворуч від Путіна, на сусідньому стільці.

У серпні 2016 року у впливовій The Washington Post було опубліковано велике інтерв’ю з Флінном. Там було багато про “серйозного хлопця Трампа”, але під тиском журналіста The Washington Post Флінн був змушений визнати, що він отримує гроші через лекторське агентство LAL від телеканалу Russia Today за якісь публічні виступи. Щоправда, відмовився назвати суми. Ще раз: можливий кандидат на пост міністра оборони США, відставний генерал-лейтенант, радник кандидата Трампа, колишній глава військової розвідки США – і отримує гонорари від російської державної пропагандистської міжнародної телекомпанії.

Радник Трампа, можливий кандидат на пост міністра оборони США, відставний генерал-лейтенант, колишній глава військової розвідки США, отримує гонорари від російської державної пропагандистської міжнародної телекомпанії
І це не єдина ниточка, що веде від Трампа до російських грошей – кандидата-республіканця із зовнішньополітичних питань консультує Картер Пейдж (Carter Page), інвестиційний банкір, що має тісні зв’язки з російським “Газпромом”. Кажуть, що риторика Трампа з приводу “сильного лідера Путіна” – це саме заслуга Пейджа.

Ще один консультант Трампа в питаннях зовнішньої політики – Річард Берч (Richard Burt), фігура вкрай цікава і дуже вагома. Він був дуже помітний під час кампанії Трампа саме як “куратор теми” з питань зовнішньої політики, національної безпеки та енергетичної безпеки Західної Європи.

Берч – фігура багато в чому унікальна. Почати можна з того, що це легендарна особистість – за часів СРСР був послом США в Німеччині і тоді ж брав участь у визволенні відомого радянського дисидента, а згодом ізраїльського політика Натана Щаранського. Берч також був помітною фігурою в адміністрації президента Рейгана. Але часи змінюються, і на початку 2016 року його лобістська контора McLarty Inbound LLC отримала велике замовлення за супровід в США як лобіст проекту газопроводів в Північній Європі “Північний Потік 2” (Nord Stream II), на замовлення від компанії New European Pipeline AG (саме вона є оператором цього проекту). На старті цього лобістського проекту “Газпрому” належала половина акцій в New European Pipeline AG, але з серпня 2016 року європейські партнери з неї вийшли, російський газовий монополіст залишився єдиним власником цієї компанії. Як відомо, “Північний потік 2”, як і інші обхідні газопроводи в Східній і Південній Європі є обхідними по відношенню до України, вони не мають комерційного сенсу і несуть виключно політичну функцію.

Навіщо росіянам знадобилося лобіювати інтереси New European Pipeline AG в США – очевидно: зростаючі американські постачальники сланцевого газу є серйозною загрозою російському домінуванню на газовому ринку Європи.

Взагалі-то, росіяни – не єдині клієнти Берча. Наприклад, він мав замовлення на лобіювання в США інтересів відомої української девелоперської групи ТММ. Берч консультував і обслуговував інтереси Михайла Фрідмана. Пан Фрідман – ключовий акціонер Альфа Груп, яка має дочірній Альфа банк в Україні і буквально на днях отримала погодження НБУ на поглинання Укрсоцбанку, що належить італійській Unicredit.

Підсумуємо.

За Трампом стоїть багато нафтогазових, енергетичних і вугільних грошей, що абсолютно передбачувано – цей великий і особливо великий “старий” бізнес завжди підтримує республіканців. Не без того, що нова економіка теж фінансує республіканців, але радше вибори сенаторів і конгресменів, ніж Трампа.

Російські гроші і лобісти за командою Трампа теж проглядаються. І ця обставина активно і зі смаком підсвічується конкурентами-демократами. У світлі нинішньої позиції США по відношенню до РФ, реалізувати “російський вектор” Трамп не зможе навіть в разі перемоги, шанси на яку падають в останні тижні. У тому числі – з огляду на активний розтин російських зв’язків зв’язків ключових фігур з оточення Трампа.

Ліга.net

Tags: , , , , , , , , , , , , , , , ,

This entry was posted on Четвер, жовтня 20, 2016 at 08:00 and is filed under Закордон, Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.