22
Гру

Ефективна синергія

   Posted by: klimovy4   in Закордон, Україна

ДПП.

ДПП.

Чи є держава надійним партнером у державно-приватному партнерстві, розбиралась Юридична газета.

Регулювання державно-приватного партнерства в Україні (далі -ДПП) здійснюється на підставі законодавчих актів, які включають спеціальний Закон “Про державно-приватне партнерство”, чинний з 2010 p., зміни до якого були запроваджені на початку 2016 p., а також відповідних положень Цивільного та Господарського кодексів, Законів “Про концесії”, “Про інвестиційну діяльність”, “Про угоди про розподіл продукції”, “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг”, “Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності”. Також затверджені Постанови Кабінету Міністрів України, якими впроваджено механізми надання державної підтримки заходам ДПП, процедуру проведення конкурсу для визначення приватного партнера, порядок виявлення ризиків здійснення ДПП та обміну відповідною інформацією, значна кількість положень центральних органів виконавчої влади, рішень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

ДПП визначається як система відносин між державним та приватним партнерами, при реалізації яких ресурси обох партнерів об’єднуються з відповідним розподілом ризиків, відповідальності і винагород між ними, для взаємовигідної співпраці на довгостроковій основі у створенні нових та/або реконструкції об’єктів, що вже існують, а також в експлуатації таких об’єктів. Концептуальною ідеєю, покладеною в основу закону, було створення взаємодії держави з приватними партнерами на договірній основі через більш ефективне використання державного майна, залучення інвестицій в економіку України, модернізацію промислової та соціальної інфраструктури, підвищення якості товарів, робіт і послуг.

З огляду на стан об’єктів, які належать до державної та комунальної власності, та на якість управління вказаними об’єктами, залучення приватного капіталу і менеджменту дійсно виглядає перспективним способом для підвищення якості надаваних населенню послуг, віднесених до компетенції держави, та втілення в життя великих інфраструктурних проектів, які не змогли б бути реалізовані у найближчому майбутньому виключно державними ресурсами. При цьому наявність кризових явищ в економіці країни, які спостерігалися на момент прийняття закону та які не подолані досі, повинна була сприяти широкому застосуванню інструментів ДПП і використанню приватними комерційними підприємствами наданих законом можливостей для співробітництва з державою.

Згідно з експертними оцінками, висловленими під час Київського інвестиційного форуму, який було проведено в листопаді 2016 р., на сьогодні проекти ДПП не набули “популярності” серед українських підприємців та іноземних інвесторів, з огляду на значні перепони в їх реалізації, відсутність суттєвих податкових або митних пільг для приватного партнера, недостатні заходи із забезпечення захищеності інвестицій з боку держави та інші чинники.

Зокрема, відповідно до чинного порядку проведення конкурсу для визначення приватного партнера, до укладення договору в рамках ДПП приватному партнерові потрібно пройти складну процедуру відбору, лише після завершення якої держава розглядатиме можливість укладання договору. До того ж існують складнощі у процесі отримання приватним партнером погоджень та дозволів, необхідних для виконання договірних зобов’язань, хоча останнім часом державою здійснено деякі кроки в напрямку дерегуляції у цій сфері. Негативним фактором, що сприяє невпевненості у виконанні державним партнером своїх зобов’язань, є нинішнє регулювання та практика розгляду спорів з державними органами, а також стан судової системи в Україні.

Невирішені питання утвердження верховенства права, низька довіра до представників органів влади й управління (задекларовані статки яких дозволяють їм самостійно вкладати кошти у розвиток інфраструктури), труднощі у процесі подолання корупції не сприяють використанню потенціалу ДПП в Україні та ефективному залученню інвесторів (у тому числі іноземних) у відповідні проекти.

При цьому досвід іноземних країн у співпраці держави та приватного бізнесу показує дещо інші результати. За інформацією Національного інституту стратегічних досліджень, в окремих країнах сфери застосування ДПП є значно ширшими, вони охоплюють сектори економіки, в яких взаємодія держави з приватними партнерами може виявитися найбільш успішною і доцільною. Зокрема, спектр об’єктів, збудованих у рамках концесійних угод, що є однією із форм ДПП, надзвичайно широкий: від грандіозного проекту століття “Євротунель” вартістю 15 млрд доларів США до контрактів муніципальних органів влади у сфері дозвілля і відпочинку вартістю у декілька тисяч доларів. Найбільше концесійних проектів реалізується у сферах водопостачання та каналізації, газового та електроенергетичного господарства, автодоріг і залізниць, міського будівництва, лісового господарства, розробки надр. Загалом, упродовж 20-ти років у Європейському Союзі було укладено більш ніж 1300 угод з ДПП загальною вартістю капіталу, що перевищує 250 млрд євро. За даними ЕРЕС (European PPP Expertise Centre), станом на вересень 2010 р. з початку року укладено 67 угод за проектами ДПП із загальними обсягами фінансування 13,9 млрд євро.

Прикладом ефективного проекту ДПП може бути також розширення та модернізація міжнародного аеропорту у Варшаві. Понад 85% пасажирів міжнародних авіарейсів користувалися саме варшавським аеропортом, що вимагало у порівняно короткі терміни забезпечити збільшення пасажирського та вантажного обороту аеропорту майже вдвічі. Без залучення приватного капіталу і ноу-хау реалізувати такий проект було б неможливо. За результатами відкритого європейського конкурсу, в ролі приватного партнера проекту виступила німецька фірма “Хохтіф АГ”, яка розробила спеціальну модель фінансування ДПП для аеропортів країн Центральної та Східної Європи. Був сформований консорціум, до якого на правах партнерів увійшли малі й середні підприємства Польщі та Німеччини. Приватне фінансування забезпечував консорціум банків, очолюваний AT “Сітібанк”. Одержувачем кредитів і державним партнером проекту виступило агентство “Польські аеропорти PPL”. Вартість проекту склала 153,4 млн євро. Близько 80% його фінансування було покладено на приватних партнерів. Успішне завершення робіт сприяло тому, що надалі генеральний підрядник взяв участь у проектах реконструкції на принципах державно-приватного партнерства аеропортів міст Дюссельдорфа, Гамбурга та Сіднея.

Отже, врахувавши іноземний досвід, покращивши правові норми та створивши передумови для зміцнення довіри до держави, можна досягти прогресу в такому важливому питанні як підтримка ДПП в Україні, а також домогтися оптимізації виконання державою зобов’язань перед населенням.

Для розширення практики ефективного управління об’єктами державної власності в сучасних умовах та залучення приватного бізнесу до цього процесу необхідна консолідація зусиль органів влади й управління, відмова від застарілих підходів до виконання регуляторних функцій та дієве сприяння державно-приватному партнерству на всіх його етапах.

Арсен Нізельський, старший юрист LEMAN International Law Group

Юридична газета

Tags: , , ,

This entry was posted on Четвер, грудня 22, 2016 at 13:00 and is filed under Закордон, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.