29
Сер

Яструби миру

   Posted by: klimovy4   in Статті, Україна

Павло Казарін, публіцист радикальної патріотичної спрямованості

Павло Казарін, публіцист радикальної патріотичної спрямованості

Часто кажуть, що Україні загрожує “лобі війни”. Забуваючи про те, що в країні є і “лобі миру”, пише Павло Казарін.

“Війна вигідна”. “На війні роблять гроші”. “У війни є лобісти”. Я часто чую ці фрази. І в якійсь мірі навіть готовий з ними погодитися.

Так, напевно в Україні є “професійні яструби”. Ті, для кого війна – це джерело прибутків. Ті, хто заробляють на армійських поставках. Ті, хто колекціонують політичні дивіденди.

І справа ж не лише в армійському бюджеті – який виріс в рази за останні три з половиною роки. І не тільки в збільшених витратах на нацбезпеку. Зрештою, “списати на війну” – це ж дуже зручна формула, яка вигідна і злодійкуватому армійському завскладом, і політику, який мобілізує виборця алармізма.

Але “лобі війни” не скасовує “лобі миру”.

Бо війна стала не тільки трампліном для одних, а й мінним полем для інших. Всіх тих, хто за десятиліття звик заробляти на статус-кво – коли Україна продовжувала залишатися в колоніальному статусі по відношенню до Росії.

Судіть самі. З моменту початку війни взаємний товарообіг між Києвом і Москвою впав у вісім разів. Нинішні обсяги торгівлі – лише 12% від довоєнного обсягу. І навіть тепер Росія залишається найбільшим торговельним партнером України. Так, ми часто в офіційній статистиці виводимо на перше місце торгівлю з ЄС, але ЄС – це 28 країн, а Росія – одна.

Можете самі уявити, яким був рівень інтеграції української економіки в російську. Можете самі оцінити, якої частки прибутків позбулися українські фінансово-промислові групи через взаємні санкції. Спробуйте здогадатися, наскільки сильним є колективне лобі тих, хто хотів би відновлення довоєнного стану справ.

Ці люди досить сильні, щоб відмобілізувати “лідерів громадської думки”. Досить багаті, щоб створити будь-які групи підтримки в соціальних мережах. Досить впливові, щоб лобіювати ідею “миру за будь-яку ціну” – не тільки всередині України, а й зовні.

Всякий раз, коли заходить мова про “яструбів війни”, я згадую про “яструбів миру”. Тих самих, для яких Україна – не будинок, а офіс. Для яких майбутнє країни – це змінна, на противагу прибуткам, які зобов’язані бути константою. Всіх тих, хто сьогодні вважає за краще працювати не в сфері публічного, вважаючи за краще територію кулуарного.

Їм навіть немає особливої потреби працювати з бюргером – куди простіше безпосередньо працювати з політичними елітами. Апетит яких зростає пропорційно близькості виборів. І які давно звикли до думки, що публічна непримиренність не зобов’язана втілюватися в конкретні справи. Тим більше, що створення вигідних комусь схем зовсім не обов’язково вимагає публічних непопулярних рішень.

Так, “лобісти війни” напевно існують в Україні. Але може трапитися так, що вони виявляться в меншості у порівнянні з “лобістами миру”. Того самого, який “за будь-яку ціну”.

Включаючи капітуляцію.

Павло Казарін

Tags: , , , , , , ,

This entry was posted on вівторок, серпня 29, 2017 at 16:57 and is filed under Статті, Україна. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.